І знов Євген :)

[the_mockturtle]

Така вона, шляхетна доля -
Як щось, хапайся за дрючки!
Сих делікатностей ніколи
Не зрозуміють селюки.
Заб’ють, бува, князька чи графа, -
Не треба навіть телеграфа,
Чутками повниться земля:
Ще треті півні не співали,
А вже й на Буковині знали,
Буцімто вбили москаля.

У фіціяльнім протоколі
Повітовий ветеринар
писав: «Діагноз – ictus soli,
потужний сонячний удар
(Аж тухлі гулькнули в муляку):
Exanimavit per гілляку
І propter hoc зламав хребця».
Край лісу яму колупали,
Заупокійну одспівали,
Та й поховали молодця.

Село на поминках гуляє,
Один Євген не п’є, не їсть:
Героєм оволодіває
Жага до переміни місць.
Кортить небозі дати драла,
Допоки лихо не приспало –
Впряга у возика Гнідка,
Кида лахміття у валізу,
Та й шварка, як ляхи до лісу,
Втіка подалі від гріха.

Недовго Ольга побивалась:
Драгунський полк її плінив.
А Таня все слізьми вмивалась,
Бо кепсько, бач, Євген вчинив.
Бува, щоранку, як оклига,
Через паркан до його шмига
І ну вивчати інтер’єр:
Журнали з голими бабами,
Красунь із довгими ногами,
Притятих рясно до шпалер.

Про теє батько як дізнався,
За коси Таню відтягав,
Три тижні поспіль матюгався,
Та згодом справі раду дав:
Запхав Тетяну у столичний
Державний виш педагогічний,
В Москву, на ярмарок дівок:
Сказав: як засвербило в с[ерц]і,
Нехай повчиться на філфаці,
То, може, заміж вийде в строк.